Інноваційні технології навчання

Інноваційні технології навчання

Актуальність проблеми полягає в тому, що  у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Значний внесок у розробку методології і теорії поняття педагогічної технології зроблений сучасними педагогами: В. Безпалько, Б. Лихачовим, М. Кларіним, В. Монаховим, Г. Селевко та іншими. Проблему педагогічної інноватики розглядали такі вчені як О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, В. Загвязинський, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та інші.

Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити поняття інноваційних педагогічних технологій, розкрити основні методологічні вимоги, яким має відповідати будь-яка інноваційна технологія навчання.

Модернізація системи освіти пов’язується, насамперед, із введенням в освітнє середовище інноваційних технологій, в основу яких покладені цілісні моделі навчально-виховного процесу, засновані на діалектичній єдності методології та засобів їх здійснення.

Останнім часом досить широко увійшов у вжиток термін «інноваційні педагогічні технології».

Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія».

Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, В. Загвязинський,  Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове.

Так, В. Загвязинський вважає, що нове  у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а  й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв’язувати завдання виховання та освіти[3,23].

Розрізняють поняття  новація, або новий спосіб та інновація, нововведення. Новація – це сам засіб (новий метод, методика, технологія, програма тощо), а  інновація – процес його освоєння.

Одні науковці (В Сластьонін, Л. Подимова) вважають інновації комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень. [3,23]. Інші заперечують, що інновації не можуть зводитись до створення засобів. Так, І. Підласий вважає, що інновації – це ідеї , і процеси, і засоби, і результати, взяті в якості якісного вдосконалення педагогічної системи[3,23].

Розбіжності у тлумаченні поняття спричинені неоднаковим баченням їх авторами сутнісного ядра, а також радикальності нововведень. Одні з них переконані, що інноваціями можна вважати  лише те нове, яке має  своїм результатом кардинальні зміни у певній системі, інші зараховують до цієї категорії будь-які, навіть незначні, нововведення.

Основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему. Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних раніше педагогічних технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості.

Сьогодні у педагогічний лексикон міцно ввійшло поняття педагогічної технології. Існують різні погляди на розкриття цього поняття.

·           Технологія – це сукупність прийомів, що застосовуються в якій-небудь справі, майстерності, мистецтві (тлумачний словник)[1,2]

·           Педагогічна технологія – сукупність засобів та методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання та виховання, що дозволяють успішно реалізовувати завдання освіти (В. Безпалько)[2,28].

·           Педагогічна технологія – сукупність психолого-педагогічних настановою, що визначають спеціальний набір та компонування форм, методів, засобів, прийомів навчання, засобів виховання; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу (Б. Лихачов)[2,28].

·           Педагогічна технологія – системна сукупність та порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних та методологічних засобів, що використовуються для досягнення освітньої мети (М. Кларін)[2,28].

·           Педагогічна технологія – це модель спільної педагогічної діяльності, продумана в усіх деталях з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для студента і викладача (В. Монахов)[1,2].

·           Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування, визначення всього процесу викладання  і засвоєння знань з використанням комп’ютера і людських ресурсів, завданням якого є оптимізація форм освіти (ЮНЕСКО)[2,28].

Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності)[2,30-31].

–           Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.

–           Системність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок всіх його частин, цілісність.

–           Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного ціле покладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.

–           Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.

–           Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб’єктами.

–           Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.

Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів. Розв’язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження  інноваційних технологій навчання.

СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ
1. Комп’ютерно-орієнтовані
2. Розвивального навчання
3. Розвитку критичного мислення
4. Гуманістична спрямованість навчання
5. Метод проектів
6. Продуктивне навчання
7. Розв’язок винахідницьких задач

Інтерактивне навчання – організація пізнавальної діяльності
для створення комфортних умов ,
за яких кожен учень відчуває свою успішність.

• Моделювання життєвих ситуацій
• Використання рольових ігор
• Спільне вирішення проблеми
• Виключає домінування одного учасника чи думки над іншими
• Учитель – організатор, співробітник, помічник

СТРУКТУРА ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ
1. Мотивація
2. Тема та очікувані результати
3. Надання необхідної інформації
4. Інтерактивна вправа
• Інструктаж
• Поділ на групи
• Виконання завдання
• Презентація результатів
• Усвідомлення результатів
5. Підсумки, оцінювання

ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ
1. Кооперативне
2. Колективно-групове
3. Ситуативне моделювання
4. Дискусії

Передбачає обов’язкову рефлексію – здатність до самопізнання, вміня аналізувати свої дії.
Їх мета – згадати, виявити, усвідомити основні компоненти діяльності (зміст, шляхи, способи, …)

МЕТОДИ НАВЧАННЯ:
1. Пояснювально-ілюстративний
2. Частково-пошуковий
3. Проблемний
4. Репродуктивний
5. Дослідницький

КЛАСИЧНІ ТИПИ УРОКІВ
1. Ввідний
2. Тренувальний
3. Контрольний
4. Закріплення знань, умінь
5. Самостійна робота
6. Практична робота
7. Комбінований
8. Повторювально-узагальнюючий
9. Оволодіння знаннями, уміннями і навичками

ВИДИ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ
1. Презентація
2. Телеміст
3. Випробування
4. КВК
5. Рольові ігри
6. Ділова гра
7. Круглий стіл
8. Вікторина
9. Аукціон
10. Турнір
11. Урок-подорож
12. Мозкова атака
13. Інтерв’ю
14. Пресконференція
15. Складання задач
16. Складання віршів
17. Звіт
18. Дискусія
19. Дослідження
20. Змагання

ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ
1. Науковість
2. Систематичність
3. Послідовність
4. Наочність
5. Доступність
6. Посильність
7. Міцність і глибина знань
8. Зв’язок навчання з життям
9. Виховуючий характер навчання
10. Індивідуалізація навчання
11. Диференційований підхід
12. Свідомість і активність

НОВІТНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІІ
(Інноваційні технології)
Освітні технології -- це модель оптимальної спільної діяльності вчителя та учня, спрямована на реалізацію навчального процесу з обов’язковою вимогою:
а) забезпечення комфортних умов викладання і навчання;
б) орієнтації на особистість учня.

ЗАГАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ:
• Розвиваюче навчання
• Модульно-рейтингова система навчання
• Різнорівневе навчання
• Вальфдорська педагогіка (гуманістичні ідеї)
• Організація пізнавальної діяльності
• Особистісно-орієнтовані педагогічні ситуації

ЛОКАЛЬНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
• Проблемно-пошукова діяльність
• Створення ситуації успіху
• Технологія саморозвитку(М.Монтессорі)
• Індивідуалізація навчання
• Нова система оцінювання

ЧАСТКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
• Технологія розвитку творчості учня
• Сугестивна технологія(аутогенне тренування)
• Навчальне проектування
• Лекційно-практична система навчання
• Лекційно-семінарська система навчання

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
• Навчання за допомогою комп’ютерів та комп’ютерних комунікацій
• Інформатизація навчання
• Дистанційне навчання
• Мультимедіа навчання
• Телекомунікаційні технології