Усвідомлений вибір професії, як запорука життєвого успіху

Тема.  Усвідомлений вибір професії, як запорука життєвого успіху

Мета: ознайомлення учнів з формами  поділу праці, історією виникнення професії, поняття «професія», вибір професій, спеціальність, класифікація професій.

Обладнання: 1.таблиця «Професії й спеціальності»

                         2.тест ДДО Є. Клімова

                         3.Тест Джон  Холланда

                         4.Інтерактивна дошка.

Хід заняття

Вступне слово.

Дорога, шлях, стежина. Слова-синоніми. Усі вони різні за формою, але близькі за значенням. Дорога манить ступити на неї. Але коли ступиш — не зупинишся. Вона то спускається вниз, то піднімається вгору, далеко до заповітної мрії. Але яка ж дорога найкраща? Як важливо вибрати в житті свою дорогу. Від того яку ти вибереш, як ти підеш по ній, з ким, хто тебе поведе, залежить твоя доля. Незабаром ви повинні будете зробити перший серйозний крок у майбутнє. І ціна цього кроку — ваша доля. Напевно, нікому не треба пояснювати, що в умовах твердої конкуренції на ринку праці місце під сонцем зможе завоювати лише той, хто зможе довести свою компетентність, корисність.

Отже,  ви зрозуміли, що на сьогоднішньому занятті ми з вами будемо говорити про вибір професії. Тема нашого заняття «Усвідомлений вибір професії, як запорука життєвого успіху». Ми з вами ознайомимося з поняттям «професія», «діяльність»,  класифікація професії, типи професій, спеціальність.

Вправа «Знайомство»

Але перед тим, як розпочати наше заняття, давайте з вами познайомимось. Знайомство наше буде проводитись в цікавій формі. Ви назвете своє ім’я і зразу ж називаєте вид професій, який починається на першу букву вашого імені. Ну, наприклад : Василь – ветеринар.

(вправа «Знайомство»)

Мені дуже приємно з вами познайомитись. Мене звати Мирослава – муляр.

Ну що ж, завдання ви виконали.

А скажіть, будь ласка,  чи важко було  пригадувати професії?

(відповіді учнів)

Ви змогли переконатись, що професій багато. Як на вашу думку, що означає слово професія? (відповіді учнів)

Давайте я вам трохи допоможу. Подивіться на дошку, ви бачите набір слів і словосполучень. Давайте  разом складемо з них поняття «професія».

− це вид спеціальної підготовки який вимагає певного рівня трудової діяльності, знань, і може бути джерелом доходу.

Професія – це вид трудової діяльності, який вимагає певного рівня знань, спеціальної підготовки і може бути джерелом доходу.

Слово «професія» виникло на Землі дуже давно, що підтверджують найдавніші пам’ятки, знайдені археологами. Свідоцтво про роль усвідомленого вибору професійної діяльності ми знаходимо навіть у Новому заповіті (послання св.апостола Павла до римлян 12.6,7,8).

(учень прочитує уривок з Нового заповіту)

«Імама єно різні дари, згідно з благодаттю, даною нам. Коли пророцтво − виконуй йодв міру віри, а коли служіння − будь на служінні, коли вчитель − на навчанні, коли утешітель − на потішанні, хто подає − у простоті, хто головує − то з пильністю, хто милосердствує − то з привітністю!»

Отже, можна сказати, що професія вимагає певного рівня знань, спеціальної підготовки. Оскільки професія це вид діяльності, спробуємо дати визначення , що таке діяльність.

(відповіді учнів)

Діяльність це активність людини спрямована на досягнення осмислено поставленої мети.

− Як ви думаєте, чи можна прожити без професії?

(відповіді учнів «Я вважаю, що…, я теж думаю, що…, а на мою думку…»)

Профорієнтаційна гра «Вгадай професію»

Ну а зараз ми знову з вами пограємо.

Учень загадує професію і потім за допомогою іменників та прикметників характеризує її. Інші учні відгадують.

Отже, бачите, що ви намагалися вгадати професію, аналізуючи певні її ознаки, класифікуючи отримані відомості. І це вам допомагає виконати завдання.

У світ існує понад 40 тисяч професій. У такому різноманітті складно орієнтуватись, тому вчені розробили класифікації професій. Одну з таких класифікацій розробив американський психолог Джон Холланд, він виходив з того що всі професії можна об’єднати в 6 основних моделей професійного середовища, яким відповідає 6 основних типів орієнтації особистості.

Ø    Реалістичний

Ø    Інтелектуальний

Ø    Соціальний

Ø    Стандартний

Ø    Заповзятливий

Ø    Артистичний

На минулому занятті ми з вами заповнили Опитувальник Дж.Холланда і тепер я роздам вам ваші роботи і ви ознайомитеся з результатами.

(учні по черзі називають свої типи)

Існує ще одна психологічна класифікація, запропонована Є.Клімовим. В основу цієї класифікації покладено поділ професій за предметом праці:

Ø    Людина – техніка

Ø    Людина – природа

Ø    Людина – людина

Ø    Людина – знакова система

Ø    Людина – художній образ

Проаналізуємо особливості кожної категорії професій.

Праця людей професії «людина — людина» спрямована на процеси навчання, виховання, управління, медичне та торгове обслуговування тощо інших людей. Приклади таких професій: екскурсовод, лікар, продавець, офіціант тощо.

Зрозуміло, що важливим у роботі професій цього типу є такі якості: потреба у спілкуванні, уміння розбиратися в людських взаєминах, гарна пам'ять, терпіння, сталий настрій у процесі роботи з людьми.

Якщо об'єктом праці виступають різні знаки: цифри, рисунки, схеми, фізичні та хімічні символи, ноти і т.д., то такі професії відносять до категорії «людина — знакова система». До даної категорії відносять, наприклад, професії програміста, топографа, бібліографа, економіста, перекладача художньої та наукової літератури тощо.

Людина, яка працює зі знаками, повинна володіти гарним абстрактним мисленням, відтворювальною уявою, мати гарну зосередженість, стійку увагу, посидючість.

Професії, пов'язані з образотворчою, музичною, художньою діяльністю, належать до типу «людина — художній образ». Це професії модельєра, художника, фотографа, наладчика музичних інструментів. З-поміж найважливіших вимог виділяють: наявність здібностей до мистецтва, творча уява, образне мислення, працелюбність, цілеспрямованість.

Професії людини, пов'язані з живою природою (рослинні та тваринні організми, мі­кроорганізми), належать до категорії «людина — природа». Сюди відносять професії: ветеринарного лікаря, рибознавця, мікробіолога, гідромеліоратора тощо. Даний вид професії передбачає наявність ініціативи та самостійності у вирішенні конкретних задач, творчу уяву.

І, нарешті, остання категорія «людина - техніка» передбачає наявність як предмета праці різноманітної техніки. Сюди належать всі професії, пов'язані з обслуговуванням техніки, ЇЇ ремонтом, установкою і налагодженням, виробництвом та збиранням обладнання (водій, механік, слюсар-ремонт-ник, сталевар тощо). Людина, що працює з технікою має відзначатися високою виконавською дисципліною та акуратністю, мати творчий потенціал, практичне мислення, технічну уяву.

Цей Опитувальник ми також з вами заповнили і ось ознайомтеся з його результатами. (роздає учням)

(обговорення результатів опитувальників)

Вправа «Най – най».

Зараз вам буде запропоновано незвичні характеристики професій. Ви повинні назвати ті, які на вашу думку найбільше відповідають цій характеристиці. Наприклад, яка найгрошовитіша професія ?

- найзеленіша...                                  - найсолодша...

- найкольоровіша...                           - найдитячніша...

- найнепристольніша...                      - найсмішніша...

- найкомунікативніша...          - найсерйозніша...

Учні по черзі відповідають на запитання.

Ситуативна гра.

Тепер я пропоную вам розглянути таку ситуацію. (запрошує двох дівчат, які розігрують ситуацію)

Ми багато сперечалися з подругою - яку професію вибрати.

 І те начебто не підходить, і це...

Я точно знаю, куди не піду: у вчителя — не хочу псувати нерви; не піду  в хімічне виробництво, тому що від спілкування з хімічними препаратами можна втратити здоров'я; на фабрику не піду, тому що там перетворишся в робота,  виконуючи механічну й одноманітну роботу. Я хочу, щоб на моїй роботі не  псувалося здоров'я й було цікаво. Хотілося, щоб вона була пов'язана з  тваринами й більшою кількістю поїздок.

− Тоді тобі потрібно йти працювати в цирк! — викликнула подруга й добавила, — а по мені — аби тільки одержувати пристойно.

Я потім довго думала. Сумніваюся, є чи в мене талант для цирку. Може бути, подруга права, і, якщо немає покликання, треба думати про заробіток?

− Які мотиви вибору професії дівчат?

При виборі професії важливу роль відіграють мотиви вибору. У психологічній науці під мотивами розуміють «те, що спонукає діяльність людини, заради чого вона працює». Не випадково при виборі професії хлопці і дівчата велику увагу приділяють мотивам вибору професії. Якими мотивами при виборі професії керуєтеся ви?

Зараз ми проведемо анкетування для визначення цього.

Завдання. У бланку відповідей наведені твердження, що характеризують будь – яку професію. Прочитайте й оцініть, якою мірою кожне з них вплинуло на ваш вибір професії за такою шкалою оцінювання:

5 − дуже сильно вплинуло

4 − сильно вплинуло

3 − середньо вплинуло

2 − слабко вплинуло

1 − ніяк не вплинуло

(учні заповнюють анкету)

Інтерпретація результатів проводиться в такий спосіб: підраховується арифметична сума за кожний із типів мотивації у бланку відповідей такими позначками − «І», «С», «+», «−».

«І» − внутрішні індивідуально значимі мотиви

«С» − внутрішні соціально значимі мотиви

«+» − зовнішні позитивні мотиви

«−» − зовнішні негативні мотиви

Максимальна сума вказує на переважний тип мотивації вибору професії.

− Ваше розуміння важливості усвідомленого вибору професії

(Відповіді учнів)

1.    Я вважаю, що без професій людині прожити не можна.

2.    Я теж думаю, що не можна, бо улюблена праця звеличує людину.

3.    А на мою думку, без професій, без улюбленої справи людина існує, а не живе.

4.    Професію не слід обирати за компанію. Такий вибір тільки випадково буває вдалим.

(Учні декламують  вірші про професії)

І. учень Професій безліч є цікавих

Але свою вгадати як –

Щоб добре діло й добра слава?

І я собі міркую так :

Потрібно лікувать хвороби,

Водить у космос кораблі

Та я і зроду хліборобів

І родовід мій від землі

ІІ. учень      Степ перейти - життя прожити

                    То не такі прості слова

                    Життя утворене від жита

Бо хліб усьому голова

Раніш от сонечка вставати

Погладить колос на ходу!

Ні я мабуть не космонавти

У хлібороби  я піду

Підсумок заняття.

Обираючи професію треба пам’ятати, що здійснити відповідальний крок вибору треба  свідомо, враховуючи свої нахили та здібності, особистості та громадські інтереси.

Звичайно , що вибір професій це справа не одного дня. Сьогодні ми зробили початок, а вдалий вибір залежить від вас. Ураховуйте всі обставини пов’язані з трудовою діяльністю. Це дозволить вам надовго зберегли свої життєві сили й досягти великих успіхів у житті та кар’єрі.

Зважуючи на те, що ви сьогодні на занятті почули, я впевнена, що виберете собі професію до душі, яку будете любити. Тільки улюблена робота приносить щастя й задоволення. Ніякі блага не можуть замінити людині радощів праці, задоволення своїм правильним та потрібним місцем у житті.

Інтегрований урок « Епоха розуму»

Інтегрований урок « Епоха розуму»

        Запропонований інтегрований урок “ Епоха розуму ” розрахований на дві академічні години, проводився у 8 та 9 класах. Об’єднання учнів у команди «Математики» і «Історики» відбувається  заздалегідь з урахуванням уподобань учнів.

                                                     “Недостатньо лише мати добрий розум, головне -–   раціонально його використовувати”

                                                                                                                  Рене Декарт

Мета:   розширити знання дітей про визначний вклад видатних постатей  науки у

розвиток ХVІІ століття; сформувати уявлення про ідеї та методи математики, її роль у  пізнанні навколишнього світу;

сприяти розвитку розумової активності і пізнавальної  самостійності; виховувати інтерес до математики та історії

Обладнання:  проектор, персональний комп’ютер, роздатковий матеріал.

Хід уроку

 Вчитель історії: «Епоха розуму» (розповідь за слайдом)

Вчитель математики: 

Дійсно ХVІІ  ст. – є століттям «Епохи розуму». Адже воно нерозривно пов’язане з іменами великих вчених – Р.Декарта, І.Ньютона і Г.Лейбніца. Завдяки їхній праці випала можливість математично вивчати рух, процеси зміни величин і геометричних фігур. У математику входять поняття координат, змінних величин, функцій, диференціальне і інтегральне числення. З багатьма цими поняттями ви вже мали справу під час вивчення алгебри і тригонометрії. Але при цьому ви залишаєтесь лише біля порогу тієї математики, яка протягом останніх 300 років показала як незмінний інструмент виняткової сили і тонкості, що дав можливість поколінням астрологів, фізиків, механіків, представникам інших галузей науки вирішувати найважчі проблеми природознавства і техніки.

                   Вчитель історії: життєвий шлях та філософські погляди Р. Декарта(за слайдом)

                  Вчитель математики: 

               Так, Рене Декарт прожив відносно не довге життя (1596-1650), але його філософські погляди і роботи у сфері математики залишили великий слід.

               До  початку ХVІІ  ст. алгебра була вже досить розвинутою наукою, працями багатьох поколінь були підготовлені умови для нового великого відкриття у науці, що послужили поштовхом для її подальшого розвитку. Таким відкриттям стало введення у математику поняття змінної величини, функціональної залежності і прямокутної системи

координат.

                Декарт був великим і різнобічним вченим. Він займався філософією, фізіологією, фізикою, математикою. Так у математиці ним було зроблено різних ново відкриттів і нововведень, але найбільшою його заслугою є введення у математику поняття змінної величини, що він виклав у книзі «Геометрія», виданій у 1637 році (70 сторінок). Це відкриття назвали «поворотним пунктом у математиці».

               Декарт ввів систему прямокутних координат, якою користуємося ми, в широке застосування і поклав початок розвиткові важливої математичної науки – аналітичної геометрії.

                 Основна думка Декарта полягала у тому, щоб примусити алгебру працювати на геометрію і навпаки. Алгебра має справу з числами та рівняннями, лініями, поверхнями. Як він поєднав ці дві науки? У системі координат встановлює відповідність між точкою і впорядкованою парою чисел – її координатами, потім – між кривою та її рівняннями.

    Що ж це дало математиці?

З’явилась можливість за рівнянням з двома змінними будувати  графік та описувати величини графічно. Коли ми бачимо температурну криву чи кардіограму, як штурман прокладає на карті маршрут корабля – це застосування нової геометрії. Навпаки, є можливість записувати рівняння ліній  та легко відповідати на запитання, чи вони перетинаються (якщо це навіть траєкторії космічних тіл), оскільки досить розв’язати  відповідну систему рівнянь. Так можна передбачити сонячні та місячні затемнення, «парад планет», можливість зіткнення комети із Землею. Метод координат подарував людству планету «на кінчику пера». Незалежно один від одного французький астроном Левер’є та англійський вчений Адамс під час дослідження відхилення від розрахункової орбіти у русі планети Уран, висунули припущення про існування невідомої досі планети Сонячної системи і розрахували її координати. Напрямлені телескопи у задані точки відправили в планету Сонячної системи – Нептун. А у 1915 році було математично доведено існування дев’ятої планети – Плутон, яку побачили у телескоп лише у 1930 році.

            Велика заслуга Р.Декарта у формуванні алгебри як науки. Для того щоб нерухомі точки А, В, С евклідових «Начал» вперше за 2 тисячі років зрушити з місця, Декарту потрібно було «тільки» 2 латинські букви х і у, якими він позначив змінні. Постійні величини позначав літерами a, b, c, степені  запропонував записувати так, як пишемо їх ми:  a  і т.д, алгебраїчні рівняння – в тому вигляді, в якому пишемо їх ми (нуль праворуч).

             Згадаймо, як важко  проникали від’ємні числа, були вони і числами від сатани, і абсурдними, і хибними. Рене Декарт вводить знаки + і -  для позначення додатних і від’ємних чисел. Сучасне позначення кореня вперше з’явилося у працях Рене Декарта, він також дав правило знаходження числа додатних і від’ємних  коренів рівняння, заслуговують увагу результати в області розрахунків нескінченно малих величин, з його іменем пов’язані  такі поняття як добуток, парабола, лист, овал, циклоїда, дотична, логарифмічна спіраль і багато іншого. Тобто впродовж 150 років алгебра та аналітична геометрія розвивались у напрямку, що вказав Рене Декарт.

             Декарт чимало зробив і для фізики.

Саме він в оптиці встановив закон заломлення світла, створив теорію райдуги та з’ясував причину її виникнення. У механіці Рене указав на відносність руху та спокою, а також сформулював загальний закон дії і протидії та закон збереження певної кількості руху під час удару двох пружних тіл.

Конкурс «Видатна постать науки».

          Пропонується три сюжети, пов’язані з життям видатної особи, які потрібно відгадати. Після кожного сюжету учасники команд записують прізвище особи, про яку на їхню думку йдеться мова. (За правильну відповідь у кожному сюжеті видаються жетони червоного кольору, за неправильну відповідь – зеленого. У кінці уроку за кількістю отриманих жетонів вчителі історії і математики оцінюють роботу учасників команд.)

Конкурс «Художник-декоратор»

            За координатами точок, потрібно намалювати високохудожній твір.

        (0;0), (-1;1), (-3;1), (-2;3), (-3;3), (-4;6), (0;8), (2;5), (2;11), (6;10), (3;9), (4;5), (3;0, (2;0),  (1;-7), (3;-8), (0;-8), (0;0).

Вчитель історії: життєвий шлях і філософські погляди В. Лейбніца(за слайдом)

Обмін думками

Засоби формування в учнів навичок соціальної перцепції на уроках

Засоби формування в учнів навичок

 соціальної перцепції на уроках

Чому саме цю тему вибрали для розгляду на нашому семінарі?!

Так як наша область працює над темою: «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства », з якої безпосередньо слідує міська проблема спільна для усіх предметів

- Соціалізація особистості в сучасному освітньому просторі: методологічні та методичні підходи ……………

А проблема  над якою працює наша школа – Забезпечення особистісного розвитку дитини, підвищення рівня її соціалізації та адаптації   у громадянському суспільстві шляхом удосконалення навчально-виховного процесу на засадах гуманної педагогіки

Тому виникає питання фахової компетентності педагога при впровадженні нових державних стандартів.

Щоб фахово впроваджувати поставлені стандарти необхідно знати

Засоби формування в учнів навичок

 соціальної перцепції на уроках,

яка є однією із складових частин спілкування

*1*

 Соціальна перцепція- одна із складових процесу спілкування.

*2*

Отже за основу для визначення поняття   спілкування ми приймаємо спілкування як сукупність трьох його складових компонентів, а саме:

комунікативного,

інтерактивного та

перцептивного

у контактах між окремими індивідами. В нашому випадку це – спілкування 

вчитель – учень

вчитель – вчитель

вихователь – учень

вчитель – вихователь

учень - учень

та інше.

Що мається на увазі під виразом Соціальна перцепція?

  *3* 

Термін  "соціальна перцепція"

був запропонований   Джеромом  Брунером ,

відомим американським психологом та педагогом.

 Соціальна перцепція — це багатофункціональний процес, який передбачає сприйняття зовнішніх ознак людини, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками, інтерпретацію і прогнозування на цій основі її вчинків.

У загальному  вигляді він означає формування у свідомості людини образу іншого.

 Механізми   міжособистісної перцепції.

Спілкування як перцепція передбачає наявність міжособистісного сприйняття – вироблення початкового враження і міжособистісне сприйняття в цілому. Тому можна виділити механізми соціальної перцепції, які являють собою специфічні способи, які зумовлюють інтерпретацію, розуміння та оцінювання індивідом комунікативного партнера по взаємодії.

До найбільш поширених механізмів зараховують каузальну  атрибуцію, ідентифікацію, емпатію, атракцію, соціальну рефлексію.

Каузальна атрибуція являє собою приписування суб’єкту причин поведінкового реагування. Кожен індивід ненавмисно вибудовує власні припущення про причини дій сприйманого індивіда, чому саме він веде себе подібним чином.

Казуальна атрибуція діє за принципом аналогії і залежить від деяких аспектів самовідчуття особистості, яка сприймає і піддає оцінці іншого.

 Пізнання іншої людини супроводжується емоційною оцінкою цієї людини, спробою зрозуміти вчинки, спрогнозувати зміни в поведінці та змоделювати власну поведінку.

Ідентифікація— це спосіб розуміння іншої людини через усвідомлене чи неусвідомлене ототожнення її із собою, намагання зрозуміти стан, настрій людини, її ставлення до світу й до себе, поставивши себе на її місце. В ході ідентифікації засвоюються норми партнера, його ціннісні орієнтири, поведінкові реакції, звички і смаки. Ідентифікація володіє особливим особистісно-значущим змістом на конкретному віковому етапі, приблизно в перехідному періоді і юнацькому віці.

Це поняття має неоднозначне тлумачення. Його трактують як:

*******5****ідентиф це

Ідентифікація

•        процес ототожнення (уподібнення) себе з іншим індивідом або групою, в основі якого лежить емоційний зв'язок;

•        набуття, засвоєння цінностей, ролей, моральних якостей іншої людини, особливо батьків, вчителів та вихователів;

•        копіювання суб'єктом думок, почуттів або дій іншої людини, яка є моделлю, та ін.

      Наступним механізмом, котрий тісно пов'язаний з ідентифікацією, є емпатія, тобто прагнення емоційно відгукнутися на проблеми іншого (співпереживати, співчувати).

**6

Емпатія

емпатія як механізм пізнання

емпатія як особливий вид уваги до іншої людини

емпатія як характеристика особи, тобто емпатійність

Емпатія — надзвичайно складне, багатогранне поняття, яке означає: осягнення емоційних станів іншої людини; психічний процес, який дає змогу зрозуміти чужі переживання (емпатія як механізм пізнання);    (емпатія як особливий вид уваги до іншої людини); здібність, властивість індивіда, його здатність проникати в психічний стан іншої людини, з якою вступає в контакт (емпатія як характеристика особи, тобто емпатійність). Встановлено, що здатність до прояву емпатії зростає за умови разючої подібності людей між собою, а також у набутті життєвого досвіду

Цим поняттям не треба нехтувати тим людям у яких при роботі головне спілкування, тобто нам з вами тому, що кожної хвилини не тільки ми з вами оцінюємо індивід спілкування , а і нас теж оцінюють кожну хвилину . Тому в нашій роботі треба дотримуватись коректного ставлення один до одного, доброзичливості.

В певних ознаках механізм емпатії подібний до механізму ідентифікації, адже наявна здатність поставити себе на місце іншого, подивитися на речі з його погляду. Але це не передбачає ототожнення себе з тією людиною. Таким чином, коли людина ототожнює себе з кимось, то це означає, що вона будує свою поведінку так, як і цей інший. Водночас, якщо людина виявляє до іншої людини емпатію, то вона просто бере до уваги лінію її поведінки. При цьому власну поведінку може будувати зовсім інакше. Емпатійність, здатність до емпатичної уваги може розглядатися як одна з найважливіших професійних якостей психолога, педагога, лікаря, керівника.

В нашому випадку проявом емпатії, як одної із складових соціальної перцепції може бути прояв до чуня емпатичної уваги, врахування лінії поведінки учня, але при цьому педагог будує власну поведінку зовсім по іншому, та повинен враховувати власний педагогічний досвід.

 Атракція

**7*

Атракція

особлива форма осягнення іншого суб’єкта

виникає внаслідок формування до нього прихильності,

 перекладається, як залучення, і може бути виражена в якості особливої форми осягнення іншого суб’єкта, що ґрунтується на виробленні щодо його стабільного позитивного почуття. У цьому випадку розуміння товариша по взаємодії виникає внаслідок формування до нього прихильності,

Процес міжособистісного пізнання людьми один одного ускладнюється явищем егоцентризму який часто проявляється у наших учнів (від лат. ego — я та centrum — центр кола), тобто зосередженості учня лише на власних інтересах і переживаннях, що призводить до нездатності учня зрозуміти іншу людину як суб'єкта і особистість, відмінну від нього ( в данному випадку вчителя). У дослідженнях виокремлюють такі різновиди егоцентризму: пізнавальний (виявляється у процесах сприймання й мислення учнів на уроці наприклад), моральний (характеризується нездатністю до розуміння причин своїх  вчинків інших людей) і комунікативний (свідчить про неповагу до смислових понять партнерів зі спілкування).

Певні особливості, які перешкоджають адекватному сприйняттю один одного взаємодіючими партнерами, називаються ефекти соціальної перцепції.

 До них відносять: ефект ореолу, первинності, новизни,

  Ефект  проекції.

  

Міжособистісна перцепція сприйняття, як правило, управляє всіма вищезазначеними механізмами.

Якщо співрозмовники не мають достатньої кількості інформації один про одного то як наслідок починають виникати стереотипи,

які виникаючи за умов обмеженої інформації про об'єкт сприймання, стереотипи можуть виявитися помилковими й виконувати консервативну, іноді навіть реакційну роль, формуючи неправильні уявлення про людей і деформуючи процес міжособистісного розуміння і взаємодії.

  Саме тому визначення істинності або помилковості соціальних стереотипів має базуватися на аналізі конкретних ситуацій. Які часто виникають на уроках та в позаурочний час. І які необхідно вирішувати враховуючи всі компоненти соціальної перцепції.

 І засоби формування в учнів навичок

 соціальної перцепції на уроках

поєднують в собі

Велику кількість різноманітних і доступних учням видів робіт, включених у зміст знань, де застосовуються інтерактивні технології, які дають поживу для розуму, розвивають уяву, спостережливість, розширюють кругозір,   впливають на формування стійких пізнавальних інтересів, а в майбутньому - і на вибір роду занять, пов'язаних з різними дисциплінами.

Майстерність учителя допомагає дітям досягти найкращих результатів тими засобами, які найоптимальніші в кожній окремій ситуації. Учитель не має права ігнорувати колективну ігрову діяльність учнів тому, що це може призвести до недовіри як між учнями, так і між учнями та вчителем.

Спільна діяльність в організації та проведенні ігор сприяє об'єднанню колективу та формуванню спільної мети. Ігрові технології інтерактивного навчання (ситуативне моделювання), які цікавістю, емоційністю позбавляють дитину почуття суспільного відчуження, сприяють соціальному розвитку дитини. Таким чином діти вчаться працювати в команді.

Для того, щоб учень добре навчався, він має бути постійно включений у процес навчання. Шляхом спілкування з учнями та вчителем 

Уроки  , організовані за інтерактивними технологіями, сприяють розвитку мислення учнів уміння вислухати товариша і зробити свої висновки, вчитися поважати думку іншого і вміти аргументувати   свою. Тому, на  уроках використовуючи  засоби які формують в учнів навички

 соціальної перцепції  необхідно активно застосовувати

 групову навчальну діяльність – як  модель організації навчання в малих групах, об'єднаних спільною навчальною метою.

 Найчастіше парну і групову роботу  проводити  на етапі застосування набутих знань. 

Таку цікаву  технологію,   як „Пошук інформації", можна використовувати для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.

Для груп розробляємо запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації  .

 Важливим моментом групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи групи де діти краще пізнають один одного спілкуючись та виконуючи цікаві завдання.

 Дуже важливо на уроках залучати  всіх учнів - це   формує  в учнів навички соціальної перцепції

 У цьому допомагають такі методи, як "Коло ідей"  та   "Мікрофон", Метод "Займи позицію"

"Коло ідей" — учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію.***відбувається процес соціалізації

 Ці методи  допомагають  вести обговорення дискусійного питання в класі. Використовують  їх  з метою надання учням можливості висловлюватися та практикуватися в навичках спілкування.

Ще один  метод , який надає можливість навчитися аргументовано,  в чіткій і стислій формі формулювати і висловлювати свою думку з дискусійного питання  -  це Метод "Прес". 

Метод "Прес"

З цією метою пропоную учням дотримуватися таких правил:

Висловлюватись по черзі, не перебиваючи того, хто говорить.

Критикувати думку, а не особу, яка її висловлює.

Поважати всі висловлені думки.

Не сміятися, коли інший говорить, за винятком випадків, коли хтось жартує.

Не змінювати теми дискусії.

Заохочувати до участі в дискусії інших.

  Щоб дискусія була відвертою, створюю в класі атмосферу довіри і взаємоповаги, і тоді всі учні класу включаються в розумову діяльність і розвивають свої здібності.

Для дискусії пропонуються суперечливі питання.

З метою розвитку навичок ведення дискусії

 застосовуємо  метод "Акваріум»

Великий інтерес у дітей викликає  токож Урок-вікторина.

 Під час проведення такого уроку використовуються запитання, підготовлені самими учнями у групах або ж запропоновані вчителем. Основною вимогою до запитань є їх пізнавальність.

 На етапі закріплення вивченого матеріалу використовують  кросворди та ігри:

"Хто більше знає", "Поле чудес", прийом "П’ять речень".

На уроці, в залежності від кількості учнів, об’єднуємо їх у пари, трійки та групи. Усе, що пропонують учні, обговорюємо. Допомагаємо  учням опрацювати інформацію, прийняти власні рішення. Спостерігаємо, щоб жоден з учнів не залишився поза обговоренням.

  Робота в групах може бути організована на таких етапах уроку, як актуалізація, вивчення нового та закріплення вивченого матеріалу. На етапі мотивації навчальної діяльності застосовуємо  метод асоціювання, вправу "Мікрофон", "Мозковий штурм". Ці вправи дають можливість учням вільно висловлювати свої думки та формують в учнів навички соціальної перцепціі.

 Також необхідно намагатися  надати дітям максимум можливостей для самостійної роботи: навчання в співпраці один з одним. Де в них буде можливість проявити емпатію та ідентифікацію один одного. 

 В кінці уроку повертаємося до рефлексії,   записів на дошці, зроблених на початку уроку, уточнюємо, що зі сказаного підтвердилося, чи досягли поставленої перед собою мети, чому навчилися, учні міркують та проводять самоаналіз. На цій стадії учень перетворює нові знання на власні, оскільки висловлює їх своїми словами.

Обов’язково звертати  увагу на невербальні комунікації – стан душі кожного учня, в кінці кожного уроку.

 Намагатися зняти напругу, а також поставити нову мету для освітньої діяльності . Для кращої організації навчальної діяльності на уроці  можливо в зошиті написати резюме, дати відповіді на запитання: що сподобалося на уроці?, що не сподобалося?, чи задоволені ви собою?, поставте оцінку собі та дайте собі завдання.

 Інтерактивні методи навчання дають можливість сформувати в учнів навички соціальної перцепції та  активізувати мислення учнів, залучати учнів до плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагає ставити свої запитання та формувати власну думку.

Висновок

Засоби формування у учнів навичок соціальної перцепції кожен вчитель обирає самостійно, враховуючи вікові особливості розвитку учнів та спираючись на власний досвід.

Не забувайте про доброзичливий вираз вашого обличчя. Тренуйтесь перед дзеркалом репетируйте різні вирази обличчя