Зимові свята 2017

Інноваційні педагогічні технології в практиці роботи сучасного загальноосвітнього навчального закладу Пам'ятка вчителю

Інноваційні педагогічні технології

в практиці роботи сучасного загальноосвітнього навчального закладу

Пам'ятка вчителю 

Під педагогічними інноваційними технологіями розуміється якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання й управління, яка приносить суттєві зміни у результат педагогічного процесу. Важливою проблемою педагогічної технології є забезпечення цілісного педагогічного впливу, зорієнтованого не на окремі якості особистості, а на структуру особистості в цілому.

Впровадження педагогічних технологій неможливе без відстеження  якості освіти за допомогою моніторингу, мета якого – отримати інформацію про ефективність і якість навчально-виховного процесу, покращення його організації.

Принципово нові педагогічні ідеї і положення вимагають переорієнтації методичної роботи на пошук та розробку інноваційних шляхів розвитку всіх ланок і складових систем освіти, формування в освітньому середовищі справді нового педагогічного мислення на всіх рівнях педагогічної діяльності.

Аналіз інноваційної діяльності показує, що в їх практиці в основному впроваджуються технології, серед яких можна виділити: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів, інформаційні технології, здоров’я зберігаючі технології навчання, проективне навчання, теорію проблемного навчання, інтерактивні технології, технологію формування творчої особистості, театральну педагогіку, технологію навчання як дослідження, технологію гуманізації педагогічної діяльності, трансформацію педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, розвиток критичного мислення, технологію комплексно-цільового управління закладом освіти, теорію ігрових технологій, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті.

Найбільш поширеною в Україні є  Технологія розвивального навчання(авт. Д.Ельконін, В.Давидов) . Система розвивального навчання передбачає формування активного,  самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Інтерактивні технології (авт. О.Пометун, Л. Пироженко),  ідея якої полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання,  колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань.

Технологічний концепт проектних технологій( авт. Баханов К., Гузєєв В., Єрмаков І., Пєхота О.)  орієнтує на дієвий спосіб здобуття  нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці. Метод проектів як технологія у сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання, за якою учні  набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань проектів.

Технологія особистісно орієнтованого навчання(авт. Якимська І., Савченко О., Подмазін С.) полягає у створенні  оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб’єкта діяльності і суспільних відносин,  яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних   цінностей.

Інформаційні технології навчання  надають доступ учням до нетрадиційних джерел інформації. Створюють можливості для творчої діяльності, формування професійних навиків. Можливість реалізувати нові форми та методи навчання.

Освітня програма «Крок за кроком» передбачає спрямування ранньої освіти дітей на виховання рис, необхідних для життя у демократичному суспільстві: вміння критично мислити, самостійно здійснювати  свідомий вибір, окреслювати та вирішувати проблеми, сприймати зміни та ефективно впливати на них, бути творчими та чуйними, толерантно ставитись до відмінностей.

Для Київської області найбільш поширеними інноваційними технологіями є: теорії розвивального навчання, комп’ютерного(інформаційного) навчання, програма «Довкілля», особистісно орієнтована освіта дітей 6-10 років, програми «Крок за кроком», «Сприяння просвітницькій роботі «рівний рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», Комплексна програма формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків(за проектом «Діалог»), регіональна Програма Розвитку національної мережі шкіл сприяння здоров’ю,  міжнародний  шкільний проект (програма «Майбутнє починається сьогодні»), Школа проти Сніду, Ук5раїно-європейський проект ТКА8Т «Справедливе оцінювання» Європейської Комісії ТЕМРШ/ТАСІ8.

Матеріали про використання інноваційних технологій читайте на сторінках педагогічної преси: «Позакласний час плюс», «Світ виховання»

Інноваційні технології навчання

Інноваційні технології навчання

Актуальність проблеми полягає в тому, що  у сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Значний внесок у розробку методології і теорії поняття педагогічної технології зроблений сучасними педагогами: В. Безпалько, Б. Лихачовим, М. Кларіним, В. Монаховим, Г. Селевко та іншими. Проблему педагогічної інноватики розглядали такі вчені як О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, В. Загвязинський, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та інші.

Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити поняття інноваційних педагогічних технологій, розкрити основні методологічні вимоги, яким має відповідати будь-яка інноваційна технологія навчання.

Модернізація системи освіти пов’язується, насамперед, із введенням в освітнє середовище інноваційних технологій, в основу яких покладені цілісні моделі навчально-виховного процесу, засновані на діалектичній єдності методології та засобів їх здійснення.

Останнім часом досить широко увійшов у вжиток термін «інноваційні педагогічні технології».

Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія».

Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення, зміну, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу.

Дослідники проблем педагогічної інноватики (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, В. Загвязинський,  Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове.

Так, В. Загвязинський вважає, що нове  у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а  й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв’язувати завдання виховання та освіти[3,23].

Розрізняють поняття  новація, або новий спосіб та інновація, нововведення. Новація – це сам засіб (новий метод, методика, технологія, програма тощо), а  інновація – процес його освоєння.

Одні науковці (В Сластьонін, Л. Подимова) вважають інновації комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень. [3,23]. Інші заперечують, що інновації не можуть зводитись до створення засобів. Так, І. Підласий вважає, що інновації – це ідеї , і процеси, і засоби, і результати, взяті в якості якісного вдосконалення педагогічної системи[3,23].

Розбіжності у тлумаченні поняття спричинені неоднаковим баченням їх авторами сутнісного ядра, а також радикальності нововведень. Одні з них переконані, що інноваціями можна вважати  лише те нове, яке має  своїм результатом кардинальні зміни у певній системі, інші зараховують до цієї категорії будь-які, навіть незначні, нововведення.

Основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему. Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних раніше педагогічних технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості.

Сьогодні у педагогічний лексикон міцно ввійшло поняття педагогічної технології. Існують різні погляди на розкриття цього поняття.

·           Технологія – це сукупність прийомів, що застосовуються в якій-небудь справі, майстерності, мистецтві (тлумачний словник)[1,2]

·           Педагогічна технологія – сукупність засобів та методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання та виховання, що дозволяють успішно реалізовувати завдання освіти (В. Безпалько)[2,28].

·           Педагогічна технологія – сукупність психолого-педагогічних настановою, що визначають спеціальний набір та компонування форм, методів, засобів, прийомів навчання, засобів виховання; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу (Б. Лихачов)[2,28].

·           Педагогічна технологія – системна сукупність та порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних та методологічних засобів, що використовуються для досягнення освітньої мети (М. Кларін)[2,28].

·           Педагогічна технологія – це модель спільної педагогічної діяльності, продумана в усіх деталях з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для студента і викладача (В. Монахов)[1,2].

·           Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування, визначення всього процесу викладання  і засвоєння знань з використанням комп’ютера і людських ресурсів, завданням якого є оптимізація форм освіти (ЮНЕСКО)[2,28].

Цілий ряд авторів, зокрема й В. Кукушкіна, вважають, що будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності)[2,30-31].

–           Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.

–           Системність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок всіх його частин, цілісність.

–           Можливість управління. Передбачає можливість діагностичного ціле покладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.

–           Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.

–           Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб’єктами.

–           Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.

Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів. Розв’язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження  інноваційних технологій навчання.

СУЧАСНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ
1. Комп’ютерно-орієнтовані
2. Розвивального навчання
3. Розвитку критичного мислення
4. Гуманістична спрямованість навчання
5. Метод проектів
6. Продуктивне навчання
7. Розв’язок винахідницьких задач

Інтерактивне навчання – організація пізнавальної діяльності
для створення комфортних умов ,
за яких кожен учень відчуває свою успішність.

• Моделювання життєвих ситуацій
• Використання рольових ігор
• Спільне вирішення проблеми
• Виключає домінування одного учасника чи думки над іншими
• Учитель – організатор, співробітник, помічник

СТРУКТУРА ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ
1. Мотивація
2. Тема та очікувані результати
3. Надання необхідної інформації
4. Інтерактивна вправа
• Інструктаж
• Поділ на групи
• Виконання завдання
• Презентація результатів
• Усвідомлення результатів
5. Підсумки, оцінювання

ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ
1. Кооперативне
2. Колективно-групове
3. Ситуативне моделювання
4. Дискусії

Передбачає обов’язкову рефлексію – здатність до самопізнання, вміня аналізувати свої дії.
Їх мета – згадати, виявити, усвідомити основні компоненти діяльності (зміст, шляхи, способи, …)

МЕТОДИ НАВЧАННЯ:
1. Пояснювально-ілюстративний
2. Частково-пошуковий
3. Проблемний
4. Репродуктивний
5. Дослідницький

КЛАСИЧНІ ТИПИ УРОКІВ
1. Ввідний
2. Тренувальний
3. Контрольний
4. Закріплення знань, умінь
5. Самостійна робота
6. Практична робота
7. Комбінований
8. Повторювально-узагальнюючий
9. Оволодіння знаннями, уміннями і навичками

ВИДИ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ
1. Презентація
2. Телеміст
3. Випробування
4. КВК
5. Рольові ігри
6. Ділова гра
7. Круглий стіл
8. Вікторина
9. Аукціон
10. Турнір
11. Урок-подорож
12. Мозкова атака
13. Інтерв’ю
14. Пресконференція
15. Складання задач
16. Складання віршів
17. Звіт
18. Дискусія
19. Дослідження
20. Змагання

ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ
1. Науковість
2. Систематичність
3. Послідовність
4. Наочність
5. Доступність
6. Посильність
7. Міцність і глибина знань
8. Зв’язок навчання з життям
9. Виховуючий характер навчання
10. Індивідуалізація навчання
11. Диференційований підхід
12. Свідомість і активність

НОВІТНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІІ
(Інноваційні технології)
Освітні технології -- це модель оптимальної спільної діяльності вчителя та учня, спрямована на реалізацію навчального процесу з обов’язковою вимогою:
а) забезпечення комфортних умов викладання і навчання;
б) орієнтації на особистість учня.

ЗАГАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ:
• Розвиваюче навчання
• Модульно-рейтингова система навчання
• Різнорівневе навчання
• Вальфдорська педагогіка (гуманістичні ідеї)
• Організація пізнавальної діяльності
• Особистісно-орієнтовані педагогічні ситуації

ЛОКАЛЬНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
• Проблемно-пошукова діяльність
• Створення ситуації успіху
• Технологія саморозвитку(М.Монтессорі)
• Індивідуалізація навчання
• Нова система оцінювання

ЧАСТКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
• Технологія розвитку творчості учня
• Сугестивна технологія(аутогенне тренування)
• Навчальне проектування
• Лекційно-практична система навчання
• Лекційно-семінарська система навчання

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
• Навчання за допомогою комп’ютерів та комп’ютерних комунікацій
• Інформатизація навчання
• Дистанційне навчання
• Мультимедіа навчання
• Телекомунікаційні технології

Урок - подорож 7-9 класи ОЛІМПІЙСЬКИМИ ШЛЯХАМИ ДО ЗДОРОВОГО МАЙБУТНЬОГО

ОЛІМПІЙСЬКИМИ ШЛЯХАМИ ДО ЗДОРОВОГО МАЙБУТНЬОГО

(Урок-подорож для учнів 7-9 класів)

Мета та завдання уроку: формувати зацікавленість до занять фізичними вправами та інтерес до олімпійського спорту; розвивати швидкість, спритність, кмітливість; удосконалювати технічні елементи спортивних ігор; повідомити учням про досягнення українських та кіровоградських спортсменів на Олімпійських іграх; виховувати завзятість, дисциплінованість, почуття товариськості, взаємодопомоги, волі до перемоги, чесності та порядності.

Обладнання: олімпійський прапор, свисток, секундомір, кеглі, гімнастичні палиці, медалі із зображеннями олімпійських чемпіонів, ілюстрації різних видів спорту.

Хід уроку

І. Підготовча частина.

1. Шикування в одну шеренгу, рапорт, привітання, повідомлення завдань уроку. (Перевірити готовність учнів до уроку).

2. Інструктаж з правил техніки безпеки під час занять фізичною культурою. (У формі бесіди).

3. Вимірювання рівня частоти серцевих скорочень (ЧСС). (У нормі ЧСС складає 80-90 уд./хв.).

4. Різновиди ходьби: на носках, на п’ятках, у напівприсіді, у повному присіді, стрибки у повному присіді. (У колону по одному, дистанція 2-3 кроки).

5. Різновиди бігу: звичайним бігом, спиною вперед, із високим підніманням стегна, із закиданням гомілки назад. (У колону по одному, дистанція 2-3 кроки. Звернути увагу на частоту рухів).

6. Ходьба з вправами на відновлення дихання. (Руки вгору – вдих, вниз – видих).

7. Вимірювання рівня частоти серцевих скорочень (ЧСС). (У нормі ЧСС складає 120-140 уд./хв.).

8. Загальнорозвивальні вправи на місці. (Темп виконання – середній).

9. Об’єднання учнів у дві команди. (Назви команд учні вигадують самі).

ІІ. Основна частина.

1. Вступне слово вчителя.

Друзі! Сьогодні ми з вами пригадаємо давні часи, коли відбулися перші олімпіади, з’ясуємо коли та ким було відроджено проведення Олімпійських ігор; здійснимо подорож літніми олімпіадами, починаючи з 2000 року та нагадаємо про здобутки на них українських та кіровоградських спортсменів.

Наша подорож буде незвичайна, а спортивна. По завершенню частини уроку, що пов’язана з історією олімпіад, команди «Сокіл» та «Гарт» продемонструють свою витривалість, силу та кмітливість у спортивних змаганнях.

2. Загальні відомості про Олімпійські ігри. Знайомство із олімпійською символікою.

1-ий учень. Боги і богині Давньої Греції жили на вершині гори Олімп. Зевс був верховним божеством, володарем неба, грому та блискавок. Головний храм і вівтар Зевса знаходилися в містечку Олімпія. Саме тут проводилися Олімпійські ігри, які були присвячені Зевсу.

За переказами їх уперше провели у 776 р. до н.е. До Олімпії прибували атлети з усіх грецьких земель. Участь в Олімпіаді була привілеєм кожного вільного грека.

Переможця нагороджували вінком з маслинового листя. Переможець мав право поставити в Олімпії статую. Почесті, якими вшановувався олімпійський переможець, можна співставити з римським тріумфом – урочистим виїздом полководця.

2-ий учень. Для відзначення героїв змагань існувало багато почестей. На їхню честь встановлювали скульптури, складали вірші, виконували пісні. Експансивні та темпераментні греки над усе цінували благородство та мужність, чесність та відвагу, виявлені у відкритому двобої.

До рідних місць переможців відряджали найвитриваліших бігунів, щоб повідомити громадянам радісну звістку. Назустріч олімпійському чемпіону вирушали представницькі процесії. Героя вносили в місто на кріслах-ношах, возили на розфарбованих колісницях.

Все це супроводжувалось співом величних гімнів, бенкетами, які тривали по декілька днів. Олімпіоніка нагороджували цінними подарунками, грошовими преміями.

Змагання атлетів проводили на честь богів кожні чотири роки. Якщо спортивний фестиваль в Олімпії починався під час війни, то всі бойові дії припинялися, щоб воїни могли взяти участь у змаганнях.

3-ій учень. Сучасні Олімпійські ігри відновилися з ініціативи французького спортивного та громадського діяча, барона П’єра де Кубертена.

6 квітня 1896 року на мармуровому стадіоні Афін зібралося 80 тисяч глядачів, щоб привітати учасників відкриття Ігор першої Олімпіади сучасності.

Перші Ігри сучасності пройшли дійсно з великим успіхом. Олімпійські ігри стали найбільшою спортивною подією з часів Стародавньої Греції. Грецькі офіційні особи були такі задоволені, що висунули пропозицію про «вічне» проведення Ігор Олімпіади на їх батьківщині, в Греції. Але ця ідея була відкинута, оскільки було вирішено, Олімпіади міняли місце проведення кожні 4 роки.

Символом Олімпіади є Олімпійський прапор, який був запропонований П’єром де Кубертеном у 1914 році та вперше презентований на VII літніх Олімпійських іграх у Антверпені у 1920 році. Олімпійський прапор білого кольору, на ньому зображено 5 кілець різного кольору. Білий – колір миру. П’ять кілець – це символ дружби спортсменів п’яти континентів: Європи – синє кільце, Африки – чорне, Америки – червоне, Азії – жовте, Австралії – зелене. Переплітаються кільця зліва направо.

Олімпійський птах – голуб, який символізує мир. Випускають його під час офіційних церемоній, як посланця миру до всіх народів світу.

4-ий учень. Олімпійський вогонь – один із символів Олімпійських ігор. Його запалюють в місті проведення Ігор під час відкриття, і він горить до їх завершення. Традиція запалювати олімпійський вогонь започаткована в Давній Греції, щоб нагадати про подвиг Прометея, який за легендою викрав його у Зевса та подарував людям.

Традицію було відновлено у 1928 році і вона зберігається до цих днів. Під час Олімпійських ігор 1936 року, що проводились у Берліні, вперше було проведено естафету Олімпійського вогню. Зазвичай, запалити вогонь доручають відомій людині, частіше за все, спортсмену, хоча бувають і винятки. Це велика честь бути обраним для проведення цієї церемонії.

У наш час Олімпійський вогонь запалюють в Олімпії (Греція) за кілька місяців до відкриття ігор. Жінки, які зображають жриць, проводять церемонію, під час якої одна з них запалює вогонь за допомогою параболічного дзеркала, що фокусує промені Сонця.

Потім цей вогонь доправляють в місто, де будуть проходити Олімпійські ігри. Зазвичай, використовують факели, які несуть бігуни, передаючи його один одному по естафеті.

5-ий учень. 10 травня цього року було запалено вогонь ХХХ літніх Олімпійських ігор. Перший етап естафети Олімпійського вогню в Греції тривав вісім днів. 17 травня олімпійський факел доставлено на стадіон в Афінах, де вогонь передали організаторам Ігор у Лондоні. В ході 70-денної естафети олімпійський вогонь подолав 12,8 тисяч кілометрів шляху. Вогонь лондонської Олімпіади пронесли по Великобританії та Ірландії.

Від України Олімпійський вогонь несли 4 сильних духом людей:

-   Віра Ремажевська – директор та засновник унікального реабілітаційного центру для дітей з проблемами зору в Україні. Вона є володарем багатьох нагород, найпочесніша з яких – «Орден посмішки». Цю міжнародну дитячу нагороду за 40 років її історії вручали таким відомим людям, як Мати Тереза, принцеса Діана та Папа Іоанн Павло ІІ.

-   Лариса Лавренюк – організатор благодійного центру, який допомагає рятувати життя хворих на рак маленьких українців.

-   Руслан Коваленко – один із засновників черкаського велоклубу. Власними силами та за власний рахунок відроджує велосипедний спорт у Черкасах. Руслан є організатором та натхненником багатьох велозмагань і спортивних заходів.

-   Павло Макогончук – хірург, самовідданість якого стала головною причиною вибору його на почесну роль факелоносця.

3. Олімпійська вікторина.

Вчитель. А тепер перевіримо ваші знання за допомогою гри-вікторини.

(За кожну правильну відповідь на питання учню вручається медаль із зображенням українського спортсмена – олімпійського чемпіона).

Золоті медалі Української збірної	Запитання.
1. Яна Клочкова – плавання. 2. Юрій Білоног – легка атлетика. 3. Ельбрус Тедеєв – вільна боротьба. 4. Артур Айвазян – кульова стрільба. 5. Наталія Добринська – легка атлетика. 6. Василь Ломаченко – бокс. 7. Ольга Харлан – фехтування.	1. На вершині якої гори жили боги?  (Олімп). 2. Скільки було богів? (20). 3. Чим нагороджували переможця? (Вінком з лаврового листя). 4. Якого кольору Олімпійський прапор? (Білого). 5. Як звали самого головного бога Древньої Греції? (Зевс). 6. Якого кольору олімпійські кільця? (чорне, синє, червоне, жовте, зелене). 7. Яка періодичність проведення Олімпійських ігор? (1 раз на 4 роки).

4. Подорож олімпійськими столицями.

(На кожній зупинці доцільно використати інформацію з рубрики «Спортивна Кіровоградщина», де вміщено матеріали про спортсменів Кіровоградської області – призерів та учасників Олімпійських ігор. Наведений матеріал є орієнтовним і вчитель на власний розсуд може його доповнити чи доручити учням знайти додаткові відомості про спортсменів у засобах масової інформації, літературних джерелах, мережі Інтернет тощо).

Зупинка «Сідней-2000».

У 2000 році в Сіднеї (Австралія) на XXVII літніх Олімпійських іграх виступали українські спортсмени та вибороли 23 медалі, серед яких 3 золоті, 10 срібних, 10 бронзових. На цих іграх вдало відзначилася Яна Клочкова, яка здобула 2 золоті та 1 срібну медаль з плавання.

Спортивна Кіровоградщина. Серед призерів олімпіади були і наші земляки: Руслан Мезенцев (срібна медаль зі спортивної гімнастики) та Олександр Симоненко (срібна медаль з велоспорту).

Руслан Мезенцев народився в Кіровограді 24 червня 1981 року. З 1986 почав займатися спортивною гімнастикою у дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву «Надія». Р. Мезенцев виграв свої перші змагання зі спортивної гімнастики у віці 5 років. У 12 років він святкував перемогу на першості Європи серед юніорів. Згодом Руслан стає бронзовим призером Чемпіонату Європи, а також срібним призером XXVII Олімпійських ігор. Крім того спортсмен нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Олександр Симоненко народився 14 лютого 1974 року в Кіровограді. У 1981 р. прийшов до велосекції спортклубу «Буревісник». Тренером став його батько – Сергій Іванович. У 1994-1998 роках навчався у Кіровоградському педагогічному інституті імені Володимира Винниченка на факультеті фізичного виховання та спорту.

О. Симоненко – Заслужений майстер спорту України з велотреку, срібний призер літніх Олімпійських ігор 2000 року. Чемпіон світу 1998, 2000 років, срібний призер чемпіонатів світу 1995, 1997 років. У 2001 році визнаний кращим спортсменом України. Лауреат загальнонаціональної програми «Людина року-2001».

За високі спортивні результати, вагомий внесок у справу примноження слави національного спорту у світі Олександра Симоненка нагороджено орденом «За заслуги» ІІ-го та ІІІ-го ступенів. У 2003 році Олександру Симоненку присвоєно звання «Почесний громадянин Кіровограда».

Ще три кіровоградські спортсменки представляли Україну на Олімпіаді, але медалей не завоювали:

Ольга Тесленко – майстер спорту України міжнародного класу зі спортивної гімнастики, яка крім цього була учасницею XXVI літніх Олімпійських ігор 1996 року в Атланті (США).

Тетяна Ярош – майстер спорту України міжнародного класу зі спортивної гімнастики.

Інна Нікітіна – майстер спорту України міжнародного класу з плавання.

Зупинка «Афіни-2004».

У 2004 році відбулися XXVIІI літні Олімпійські ігри в Афінах (Греція). Тут наші спортсмени виступили краще, ніж на попередній олімпіаді. Вони здобули 9 золотих, 5 срібних і 9 бронзових медалей, повторивши успіх олімпіади в Атланті 1996 року. На цих Олімпійських іграх знову відзначилася Яна Клочкова. Вона виборола 2 золоті медалі і їй було присвоєно звання «Героя України» та вручено орден «Золота зірка».

Спортивна Кіровоградщина. Наші земляки, які брали участь у цій Олімпіаді медалей, на жаль, не вибороли. Це Максим Прокопенко – майстер спорту України міжнародного класу з веслування, Андрій Глущенко – майстер спорту України міжнародного класу з тріатлону та знову Руслан Мезенцев.

Але здобутки цих спортсменів залишилися високими, що дозволило їм ще раз випробувати себе вже на Олімпіаді 2008 року, яка відбулася в Пекіні.

Зупинка «Пекін-2008».

XXІХ літні Олімпійські ігри відбулися у 2008 році в Пекіні (Китай). На цій олімпіаді українські спортсмени виступили найкраще за всі роки їх участі в Олімпійських іграх. Вони здобули 7 золотих, 5 срібних, 15 бронзових медалей і встановили рекорд по їх кількості – 27 медалей. Всього в Олімпіаді взяли участь 254 спортсмена у 28 видах спорту.

Спортивна Кіровоградщина. Дебютувала на цих Олімпійських іграх наша спортсменка Валентина Голенкова – майстер спорту України міжнародного класу зі спортивної гімнастики.

Також, слід згадати Аліну Кравченко – майстра спорту України зі спортивної гімнастики, яка стала учасницею І літніх Юнацьких Олімпійських ігор, що проходили 2010 року у Сінгапурі.

Зупинка «Лондон-2012».

Цього року Лондон (Велика Британія) зустрічає найкращих спортсменів на XXХ літніх Олімпійських іграх. Лондон став першим містом, яке прийматиме олімпійські ігри втретє.

Талісманами ігор є краплинки сталі на ім’я Венлок та Мандевіль. Назвали їх на честь міст Мач-Венлок, де відбулися перші змагання на кшталт Олімпійських ігор, та селища Сток-Мандевіль, де пройшли перші на території Великобританії Паралімпійські ігри.

Вчитель пропонує учням обговорити підсумки участі українських та кіровоградських спортсменів на олімпіаді, використавши дані, розміщені на офіційному сайті Національного олімпійського комітету України http://www.noc-ukr.org/.

Зупинка «Паралімпійські ігри».

Паралімпійські ігри – міжнародні спортивні змагання для людей із обмеженими фізичними можливостями. Традиційно проводяться після Олімпійських ігор, а починаючи з 1992 року – на тих же аренах, що й Олімпійські ігри. Літні Паралімпійські ігри проводяться з 1960 року, а зимові Паралімпійські ігри – з 1976 року.

Спортивна Кіровоградщина.

-          Алла Мальчик, майстер спорту України міжнародного класу, бронзовий призер ХІІ літніх Паралімпійських ігор (Афіни, 2004 р.) з легкої атлетики, чемпіонка XIII Паралімпійських ігор (Пекін, 2008 р.) у штовханні ядра та бронзовий призер у метанні диску.

-          Юрій Андрюшин, Заслужений майстер спорту України, бронзовий призер Х та ХІІ літніх Паралімпійських ігор (Атланта, 1996 р.; Афіни, 2004 р.), чемпіон ХІ літніх Паралімпійських ігор (Сідней, 2000 р.) з плавання.

-          Олег Мунц, Заслужений майстер спорту України, чемпіон VIII зимових Паралімпійських ігор (Солт-Лейк-Сіті, 2002 р.), бронзовий призер ІХ зимових Паралімпійських ігор (Турін, 2006 р.) з лижних гонок.

По закінченню подорожі олімпійськими столицями команди шикуються у колону по одному біля стартової лінії.

5. Олімпійська естафета.

1) Олімпійська присяга.

Представники команд піднімають олімпійський прапор. Учень, якого заздалегідь вибрав вчитель, проголошує олімпійську присягу:

-          «Від імені всіх учасників я обіцяю дотримуватися правил чесної гри в істинно спортивному дусі в ім’я слави спорту та честі наших команд».

Усі учні одноголосно повторюють текст присяги.

1)             Представлення команд.

«Сокіл»: Наша слава дозріває, І засяє в ранній час, Адже, друзі, вболіває Україна вся за нас!

«Гарт»:       На здійснення юних мрій, З бажанням міцного здоров’я В майбутньому будемо ми, Вершити нові рекорди!

          3) Спортивні змагання.

«Стрибки в довжину».

Перший учасник команди стає на лінію старту і здійснює стрибок з місця в довжину. Результат фіксується після приземлення. Команда-переможець визначається найдовшим стрибком.

«Спортивна ходьба».

Процес ходьби буде таким: учасники, роблячи крок, п’яту однієї ноги повинні поставити до носка іншої, тобто з кожним наступним кроком учасник пересувається на довжину підошви взуття. Дистанція 10 метрів. Команда, яка першою подолає відстань, є переможцем.

«Гребля на байдарках».

Кожна команда буде екіпажем байдарки. Кожен гравець береться за пояс гравця, що стоїть попереду. «Байдарка» повинна дійти до фінішу, обігнувши кеглю, і повернути на старт.

«Велогонки».

          Велосипед заміняє звичайна палиця. Палку потрібно осідлати відразу двом учасникам – вони велосипедисти. Кожному «велодуету», тримаючи палку, потрібно «проїхати» до поворотної відмітки і назад. Перемагає та команда, «велосипедисти» якої проїдуть швидше.

«Сороконожки».

Команди вишикувані на лінії старту в колонах по одному. За командою «Приготуватись» всі учасники присідають, тримаючи руки на поясі. За командою «Марш!» – навприсідки проходять дистанцію 10 метрів. Команда, яка першою подолає відстань, є переможцем.

ІІІ. Заключна частина.

Учитель. Ось і підійшла до кінця подорож олімпійськими шляхами, яка виявилася цікавою, пізнавальною, корисною, хоча і короткою, але кожен з вас, хто зацікавився досягненнями та перемогами, силою та витривалістю наших спортсменів, завжди може дізнатися більше про успішних та здорових людей  України та рівнятися на них.

А зараз хвилююча мить – підбиття підсумків олімпійської естафети та нагородження переможців.

IV. Підсумки уроку.

1. Вимірювання частоти серцевих скорочень (ЧСС). (У нормі 90-100 уд./хв.).

2. Організований вихід з місця проведення змагань.

Література:

          1. Бубка С.Н., Булатова М.М. Олімпійське сузір’я України: Атлети. – К.: Олімпійська література, 2010. – 166 с.

          2. Булатова М.М. Твій олімпійський путівник. – К.: Олімпійська література, 2011. – 120 с.

Тренінг ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ПОЧУТТІВ 7 клас

ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ПОЧУТТІВ

(Тренінг для учнів 7-8 класів)

Мета та завдання: розвивати емоційну компетентність учнів, уміння правильно висловлювати почуття; формувати навички самоконтролю.

Обладнання: папір, ручки, олівці, маркери, картки, скотч.

Хід заняття

I. Організаційний момент.

1. Вправа-привітання.

Інструкція: один з учасників говорить привітання або комплімент у такій формі: «Привіт усім, у кого в цей момент хороший настрій!». Ті, кого стосуються ці слова, хором відповідають: «Привіт!». А якщо був сказаний комплімент, то ті з учасників, які вважають, що це їх стосується, разом відповідають: «Дякую!». Вправа повторюється декілька разів.

2. Ознайомлення з планом роботи. Прийняття правил роботи групи.

          Учасники по черзі висловлюють свої пропозиції, а вчитель записує їх на ватмані, таким чином колективно виробляються правила, за якими буде працювати група.

Правила роботи групи: добровільна участь у виконанні вправи; бути активним, доброзичливим; говорити тільки про себе, про свої почуття; бути тактовним, не перебивати інших; бути толерантним.

3. Вправа «Очікування».

Кожний учасник висловлює свої очікування від заняття, записує їх на спеціально підготовлених листочках та прикріплює їх на дошці.

II. Основна частина.

1. Вправа «Незакінчене речення».

1) Учасникам пропонується прислухатись до своїх відчуттів і закінчити речення: «У цю хвилину я відчуваю… (тепло, холод, голод, спрагу, втому …)»

Підсумок: «Це ваші відчуття».

2) Відповідно до свого настрою Вам треба продовжити фразу «У цю хвилину мені … (весело, сумно, нудно, радісно, цікаво…)»

Підсумок: «Це – ваші емоції».

3) Робота в парах. Висловіть свої почуття один до одного. Наприклад: «Я відчуваю до тебе симпатію», «Мені в тобі подобається…», «Я поважаю тебе».

Підсумок: «Це – ваші почуття».

2. Гра «Відгадай емоцію».

Учасникам роздаються заготовлені картки, на яких записані емоції, і те, за допомогою яких частин тіла потрібно ці емоції виразити. Наприклад, картка «Сум – Руки» – означає, що сум потрібно виразити за допомогою рук. Учасникам потрібно відгадати, яку емоцію виражають.

Учасники виконують вправу, використовуючи картки. Емоції: «Горе – Обличчя», «Радість – Губи», «Чванливість – Права рука», «Гордість – Спина», «Страх – Ноги», «Відданість – Очі», «Здивування – Очі, рот».

Обговорення:

Що дала вам ця вправа? Які почуття виникали під час її виконання?

Які емоції демонструвати було приємно, а які ні?

Що ви відчували? Які виникали відчуття?

У чому відмінність між емоціями і почуттями?

Чи є почуття корисні та шкідливі?

3. Дискусія «Чи потрібно вчитись володіти своїми емоціями?»

4. Інформаційне повідомлення «Емоції та уміння приймати рішення».

Дуже часто в складних життєвих ситуаціях для прийняття виважених рішень недостатньо лише логічного аналізу. Аналізуючи кожне можливе рішення, слід зважати на почуття, які це рішення може викликати у тебе та інших людей, яких це стосується.

Уміння співпереживати допоможе уникати слів і вчинків, що ображають людей, віддаляють їх від тебе. Усі відчуття, емоції та почуття є важливими. Вони допомагають сприймати та оцінювати інформацію з навколишнього світу і краще пристосовуватися до нього.

Однак сильний страх, тривога, гнів шкодять здоров’ю, а позитивні емоції збільшують резерви загального благополуччя.

5. Вправа «Позитивне мислення». Робота в групах.

Інструкція: Тобі під силу розірвати ланцюг самопідтримки стресу, зменшивши негативні думки на позитивні. Позитивне (оптимістичне) мислення послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин.

Вам потрібно змінити негативні думки на позитивні.

Негативні думки, які поглиблюють стрес:	Позитивні думки, які допомагають зберегти самоконтроль:
·          «У мене нічого не вийде»;	·          «Я зроблю все, що в моїх силах, а коли не вийде, я це переживу»;
·          «Усе пропало»;	·          «Це не кінець світу»;
·          «Я дурень»;	·          «Я помилився», «Я – успішна людина!»;
·          «Мені обов’язково треба мати це»;	·          «Мені б хотілося мати це, але я не обов’язково матиму те, що хочу»;
·          «Я повинен бути першим»;	·          «Мені б хотілося стати першим»;
·          «Вони мають це зробити»;	·          «Сподіваюся, вони це зроблять»;
·          «Це безнадійно»;	·          «Ще не все втрачено»;
·          «Не варто й починати»;	·          «Треба хоч спробувати»;
·          «Я не зможу»;	·          «Я ніколи не переймаюся через дрібниці»;
·          «Я безнадійна людина»;	·          «Я дивлюся на світ з оптимізмом»;
·          «Усе втрачено».	·          «Варто спробувати ще раз».

Отже, формула позитивного мислення звучить приблизно так: «Було б добре, якби ми завжди отримували те, що хочемо. Ми робимо для цього все можливе. Та якщо, попри наші зусилля, бажання не здійснюється, ми почуваємося трохи розчарованими, але не впадаємо у відчай, не панікуємо, не зневажаємо себе чи інших людей».

6. Вправа «Потік вітру».

Мета: розвиток упевненості в собі, загальна гармонізація емоційного стану.

Інструкція: повітря сповнене різними пахощами, рухами. Відчуйте подих повітря, відчуйте його дух. Передайте в своїх руках те, що ви відчуваєте:

·       «ви – легке повітря».

Повітря буває різним. Зараз воно тепле, навіть гаряче. Раптом воно перетворилося на холодний колючий вітер, і стало холодно. Знову виглянуло сонечко, й…

·       «ви – легкий вітерець…».

Поступово ви перетворюєтеся…

·       «на хмарини й плинете над землею…»; відчуйте легкість, повноту свободи й безмежність простору.

Ви розчиняєтеся… перетворюєтеся на потік повітря …

·       «сильний вітер… справжній ураган…».

Раптом ураган стихає, й ви перетворюєтеся в…

·       «легкий ніжний вітерець…».

Ласкаве сонце наповнює вас теплом. Зупиніться, закрийте очі. Відчуйте це місце в собі. Запам’ятайте цей стан, він буде давати енергію й силу, візьміть із собою цю енергію. Ви завжди можете до неї звертатися. Коли будете готові, попрощайтеся з образом, стисніть руки в кулаках, сильно потягніться – вперед і вгору – й повільно відкривайте очі.

Які відчуття чи переживання у вас виникали під час виконання цієї вправи?

Наскільки вдалося розслабитись, почувати себе розкуто?

Якою була взаємодія зі стихією повітря?

Чи вдалося відчути різні стани повітря?

Які емоції, тілесні відчуття викликали такі уявлення?

7. Гра «Асоціація».

Ведучий нагадує значення слова «Асоціація» − зв’язок, сприйняття, сприймання. Всі учасники сідають у коло. Ведучий пропонує одному учаснику зайняти місце у центрі кола. Кожний з учасників по черзі висловлює своє порівняння образу сидячого в колі з живим або неживим предметом.

Наприклад, «Людо, ти мені нагадуєш зайчика, тому що…», «Сергій мені схожий на вулкан…». Якщо учасники не можуть пояснити чи обґрунтувати свою асоціацію, вони просто називають порівняння. Ведучий уважно слідкує, щоб діти не ображали гідність один одного.

Обговорення. Ведучий звертається до того, хто сидів у колі, які асоціації йому сподобались, а з якими він не згоджується.

III. Підведення підсумків.

Яке значення мають почуття та емоції в житті людини?

Вправа «Крок – раз!».

Мета: створення позитивної атмосфери, відчуття згуртованості.

Учасники групи стають у широке коло, тримаючись за руки. Кожен по колу говорить: «Сьогодні я… (навчився, відчув, зрозумів тощо), і вся група робить крок уперед. Після проговорення всіх досягнень під час тренінгу, коло має стати щільним.

Література:

1. Бойченко Т.Є., Василашко І.П. Основи здоров’я: Підручник для 7 класу